“Україна могла би швидко створити арсенал атомної зброї...”. Огляд західних медіа

Після другої перемоги Дональда Трампа на виборах президента Сполучених Штатів західні оглядачі стали серйозно перейматися імовірною зміною політики США щодо війни в Україні.

Рівень тривожності серед союзників піднявся настільки, що деякі стали всерйоз розмірковувати  про вибори в Україні у 2025 році і ідею розробки атомної бомби в Києві.

У першому випадку йшлося про імовірне перемир’я між Росією і Україною у січні, щойно Трамп стане президентом, за яким у травні може послідувати обрання нового президента України. У другому – про імовірність припинення американської військової допомоги в умовах продовження війни.

The Times, який опублікував цей текст, послався на аналітичний звіт Національного інституту стратегічних досліджень для міністерства оборони України, згідно з яким, Україна могла би швидко створити арсенал атомної зброї за технологією бомби, яку США скинули у 1945 році на Нагасакі, з плутонію з використаних паливних елементів з українських АЕС.

На думку автора звіту Олексія Їжака, Україна може почати виробляти атомну зброю, якщо російська армія досягне Павлограду на Дніпропетровщині, зазначили у The Times.

Аргументи сторін

Чого очікувати від Трампа, ніхто не знає – імовірно, як діяти щодо України і Росії, не знає поки і сам Трамп. В його оточенні є групи впливу з різними ідеями, зазначали західні оглядачі.

В The Economist  припустили, що “повна відмова Трампа від України малоймовірна, не в останню чергу через думки всередині його власної республіканської бази. Він, безумовно, не захоче бути автором і власником поразки України. Але як діловий політик, Трамп, швидше за все, вимагатиме щось взамін від України. Це може бути, наприклад, доступ до її природних ресурсів. Ліберальні цінності хвилюватимуть його набагато менше. Вадим Пристайко, міністр закордонних справ України під час скандалу з шантажем “Українагейт” у 2019 році, припускає, що Зеленський повинен робити все можливе, щоб нав'язати новій адміністрації власну логіку, поки Трамп ще розбирається в ситуації”.

У британському виданні зазначили, що “зміни у Вашингтоні відбуваються у важкий для Збройних сил України час. Після року протистояння російському наступу, який коштував Росії неймовірних зусиль – лише цього року загинуло понад 57 000 росіян, – Україна зазнала найгірших територіальних втрат з 2022 року (близько 620 кв. км, хоча це лише один відсоток від довоєнної території країни). Росія наступає на багатьох напрямках і прискорює своє просування. Схоже, це лише питання часу, коли Україна буде змушена відступити зі стратегічної висоти навколо Курахового в Донецькій області, що призведе до можливості психологічно руйнівного вторгнення в сусідню Дніпропетровську область до кінця року”.

Але, говорилося далі в тексті, “зараз турбує не стільки те, що відбувається на лініях фронту, скільки те, що свідчить про напругу поза ними. На тлі розпаду довіри між суспільством, армією і політичним керівництвом Україна намагається замінити втрати на полі бою призовом на військову службу, ледве досягнувши двох третин від запланованого. Росія, тим часом, замінює свої втрати вербуванням за вигідними контрактами, не вдаючись до масової мобілізації. Високопоставлений український військовий командир визнає, що на деяких найгірших ділянках фронту моральний дух падає. Джерело в генеральному штабі припускає, що майже п'ята частина солдатів дезертирувала зі своїх позицій”.

“Немає жодних ознак того, що українські солдати більш широко збираються відмовитися від участі в бойових діях, – зазначили у The Economist. – Наразі вони мають достатньо зброї, щоб чинити опір, і достатньо ґрунту, щоб відступити, якщо справи підуть погано. Україна все ще має багато американської зброї, яка очікує на поставку. Росія, тим часом, має свої власні проблеми, не в останню чергу високу інфляцію, яка може спричинити серйозні проблеми наступного року. Але, схоже, що спершу скрута вдарить по Україні, можливо, через шість місяців або близько того”.

Між тим, “Путін буде вести переговори по-своєму. В умовах, коли температура по всій Україні зараз тримається близько нуля, Росія відновлює кампанію зі знищення значної частини енергетичної інфраструктури країни. Ці атаки неодмінно посиляться. “Вони намагатимуться щось зробити, – каже Пристайко. – Зруйнувати енергосистему, спробувати вбити керівництво. Наступні три місяці будуть жахливими””, – процитували автори тексту.

Близький до республіканців The Wall Street Journal  у редакційній статті наголосив, що правління Трампа буде набагато гіршим, ніж правління Джо Байдена і перший президентський термін самого Трампа у 2016-2020, якщо він нав’яже Україні мир на умовах Росії.

“Якщо Путін не стане вести переговори про мир, з яким Україна зможе жити, Трампу доведеться посилити військові важелі США та України, щоб допомогти дипломатії, – написали у WSJ. – Це означатиме підтримку ще одного пакету допомоги в Конгресі та зняття обмежень на використання Україною зброї. Це також вимагатиме тиску на Іран, можливо, з допомогою Ізраїлю, щоб він припинив експорт безпілотників і ракет до Росії. Економічний тиск також має посилитися, зокрема, на Західну Європу, щоб вона припинила використовувати російські енергоносії”.

Чергове випробування зараз проходять відносини України не тільки з США, але й з Британією. Попри численні заяви про підтримку України, новий уряд Сполученого Королівства не поспішає робити практичні кроки як-то постачання нових ракет і дача дозволу на удари ними вглиб російської території, на чому наполягає Київ. Президент Володимир Зеленський став публічно висловлювати роздратування з цього приводу, зазначили у The Guardian.

У Британії є чимало впливових прибічників надання Україні дозволу на використання британських далекобійних ракет для ударів по Росії. Нещодавно за дозвіл висловився головний маршал авіації Британії Річард Найтон. На його думку, система протиповітряної оборони “має включати елемент наступу”, процитував The Times.

У виданні також зазначили, що глава уряду Британії Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон обговорювали нещодавно дозвіл Україні завдавати ударів по Росії британськими і французькими далекобійними ракетами. “Вони сподіваються переконати Байдена дозволити їхнє використання до того, як він залишить посаду у січні”, – написали у The Times.

“Нам нелегко підтримувати мотивацію”

Західні оглядачі констатують, що віднедавна Росія веде новий потужний наступ і збирається ще посилювати тиск з півдня. Чи не всі, хто висловилися з цього приводу, погоджуються, що на Україну чекає важка зима, не в останню чергу через поновлення Росією ударів по енергетичній інфраструктурі. У зв’язку з цим The Wall Street Journal  розповів, як готується до зими одна з найбільших енергетичних компаній України, ДТЕК.

“Енергетична криза, що насувається, поставила такі компанії, як ДТЕК, у центр місії, що має вирішальне значення для військових зусиль країни, – говорилося в тексті американського видання. – ДТЕК, найбільша приватна енергетична компанія країни, …до повномасштабного вторгнення забезпечувала близько чверті електроенергії в країні. Цей квест включав визбирування запчастин на виведених з експлуатації електростанціях по всій Європі, а також човникову дипломатію, що простягалася від Брюсселя і Берліна до Вашингтона. Але навіть охочим партнерам, які мають запчастини радянських часів, знадобилися місяці, щоб подолати бюрократичні перепони – їхніх міністерств енергетики, а в деяких випадках і приватних інвесторів, – перш ніж вони змогли передати достатню кількість таких запчастин Україні”.

Як зазначили у WSJ, “з наближенням морозів Україна знайшла найшвидший спосіб вирішити проблему в межах своїх кордонів: канібалізацію власних енергетичних активів шляхом масованих перестановок, щоб зібрати докупи те, що можна, якомога швидше. “Це основне джерело обладнання, – сказав генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко. – У нас не було вибору””.

“Два роки війни навчили Тімченка готуватися до найгіршого, але масштаби руйнувань були приголомшливими, – розповіли у The Wall Street Journal. – Попередні атаки на підстанції та трансформатори не давали бригадам відпочити від ремонтів, але російські обстріли гідроелектростанцій і теплових електростанцій означали більш масштабні руйнування складних об'єктів, на будівництво яких йдуть роки. За кілька тижнів навесні було знищено близько 80 відсотків генеруючих потужностей ДТЕК. “Я б ніколи не уявив, що таке станеться”, – сказав Тімченко. На відео, яке він зняв серед уламків однієї з електростанцій, понівечені рештки тліють у машинному залі, розірваному ракетою”.

“Роботи з відновлення електропостачання розпочалися одразу після того, як згасили полум'я. ДТЕК залучив шахтарів, електриків та інших співробітників з різних підрозділів компанії, щоб допомогти розчистити завали. Але деяке обладнання було непоправно пошкоджено, і більшу частину його не можна було купити на ринку. Чекати місяцями на дефіцитне нове обладнання не було варіантом. Рішення з'явилося несподівано, коли Росія зруйнувала міст, яким постачалося вугілля на Курахівську ТЕС. Без нього станція не могла функціонувати, але про відновлення інфраструктури так близько до лінії фронту не могло бути й мови”, – говорилося далі в тексті американського видання.

“Поступово ДТЕК відновлював роботу енергоблоків, але Росія щоразу завдавала нових ударів. Якщо енергетична інфраструктура України не буде належним чином захищена від ворожих обстрілів, ремонтні роботи будуть марними. “Ми робили так багато для відновлення цих станцій, – сказав Тімченко. – Нам нелегко підтримувати мотивацію”. За словами Тімченка, під час зустрічей наприкінці літа американські чиновники запитували, що вони можуть зробити, щоб допомогти Україні підготуватися до зими. Відокремлюючи найгостріші, нагальні потреби від довгострокових, він сказав їм: “Нам не потрібна фінансова допомога. Нам навіть не потрібне обладнання. Нам потрібна протиповітряна оборона””, – процитували у WSJ.

Солдати Путіна і Кіма

Продовжуючи спроби виміряти і проаналізувати ступінь витривалості українського і російського суспільств в умовах війни, журналісти вкотре прийшли до висновку, що у російського витривалість вища. Головна причина, звичайно, у значно більшій кількості населення, завдяки якій навіть величезні втрати досі не стали критичними.

Журналісти The New York Times  також вчергове звернули увагу, що мобілізація в Росії досі відбувається майже виключно добровільно – стимулами служать крупні бонуси за укладання військового контракту, великі зарплати і щедрі компенсації сім’ям в разі загибелі військовослужбовців. У малих містах, де люди звикли виживати, працюючи тільки на те, щоб виплачувати споживчі кредити, тепер купують квартири, авто і дорогі одяг і аксесуари, ходять в ресторани, і вважають це справедливою компенсацією за втрату найближчих родичів.

The Wall Street Journal цього разу спробували також пояснити, що мотивує брати участь у війні солдат з Північної Кореї.

“Рю Сон Хьону не потрібно уявляти, про що зараз думають тисячі північнокорейських солдатів на лінії фронту з боку Росії, – починався цей текст. – Не так давно він був одним з них. Рю прорвався через корейську демілітаризовану зону до свободи у 2019 році: рідкісний випадок солдатського дезертирства. Він був схожий на багатьох солдатів, яких сьогодні відправляють на фронт: молодий, недогодований і сліпий до зовнішнього світу. Рю пам'ятає, як до того, як вирішив втекти, він переносив цеглу на будівельних майданчиках і тремтів на вулиці, коли стояв на варті. Він їв глевкий рис, змішаний з кукурудзою. М'ясо було святковим частуванням. Якби йому тоді наказали воювати разом з росіянами, 28-річний Рю рішуче відповів би: “Дякую”. Його аргументація: “Принаймні їжа буде кращою?””

“Північнокорейських бійців у Росії називають найманцями, гарматним м'ясом і другосортними кадрами. Але, як зазначають колишні північнокорейські солдати та інші військові експерти, при цьому не беруть до уваги, наскільки багато з тих солдатів готові померти, і як сильно вони прагнуть уникнути похмурих умов життя на батьківщині. Майже всі військовослужбовці, відправлені до Росії, включаючи бійців спецпідрозділів, імовірно, мали подібний набір мотивацій, кажуть колишні північнокорейські солдати. Їм змалечку втовкмачували, що вони мають пожертвувати всім заради верховного лідера. У шкільних підручниках дітей закликають доводити свою лояльність режиму, зголошуючись стати мішенню для уявних артилерійських ударів. Розгортання військ буде розглядатися як можливість, що випадає раз у житті, повернути гроші і славу режиму Кім Чен Ина. Ті, хто гинуть, звеличуються; ті, хто виживають, повертаються героями”, – розповіли у WSJ.

Кореспондент The Wall Street Journal додав, що “ті, хто чули про північнокорейських пілотів, які брали участь у бойових діях проти американських літаків під час війни у В'єтнамі, знають, що відрядження за кордон підвищує статус солдата, каже Сім Джу Іл, який був північнокорейським військовим офіцером протягом 30 років до втечі в Південну Корею у 1998 році. Пілотів, які повернулися з В'єтнаму, зустрічали як героїв і підвищували до старших офіцерських звань, згадує 74-річний Сім. Навіть дружинам пілотів, які загинули на полі бою, надавали підвищений статус членів Робітничої партії, що давало їм доступ до престижної роботи”.

“Саме цю сліпу відданість режиму Кіма Сім сподівається зламати, вирушаючи на українську лінію фронту, – зазначив кореспондент. – За його словами, близько 300 інших колишніх північнокорейських військовослужбовців також бажають піти туди. Вони сподіваються створити “психологічну смуту”, розсилаючи антирежимні листівки і створюючи радіопередачі, щоб переконати північнокорейських солдатів здатися або дезертирувати, якщо вони опиняться на передовій, сказав він. “Я хочу, щоб вони знали, що їм брехали, – сказав Сім. – Немає необхідності вмирати через відданість””.

Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”